Трудові будні

     Закінчились свята і ми з Катьою сьогодні вийшли на роботу. Йшли ми зрадістю і здавалось, ніби тепер все на своїх місцях. Для нас завжди було загадкою, що вчителі роблять на канікулах у школі. Тепер тайну розкрито: я заповнювали відомість з прогулів, Катя писала список у свій зошит, прибирала у шафі, потім і я підтягнулась. Винесли 5 пакетів "новорічних подарунків".
   

Завтра виповнюється рівно місяць, як ми працюємо і за цей час сталися певні зміни і з нами і з нашими учнями. З 8-ми класами вже після першого диктанту контакт був встановлений: я показувала кількість помилок, вони дивились у критерії оцінювання та "божеволіли від щастя". З 7-м було дещо важче, тому що від них пішла не вчителька, а людина, яка була поряд із ними 2 роки, тому цей процес ще буде тривати і тривати. Якось, я вирішила їх пересадити, вони голосно кричали, не хотіли і, навіть, мамою погрожували, але все-одно 70% сидить так, як я їх посадила, а це вже маленька перемога. Та найбільше досягнення за місяць - діти почали мені довіряти і вони не хочуть, щоб я йшла. Катя дуже добре бачила мою виставу із написанням заяви про звільнення на уроці. Після цього вони просто мене обійняли і сказали, що нікуди не відпустять, а я зрозуміла, що нікуди і не піду) До цього часу я не знаю, де вона ділася, якщо вірити учням, то вона "лежала, лежала а потім раз...і загорілася". Дуже сильно ми здружились при підготовці номера на Нового року. Найщасливішими на репетиції були хлопці, яким дозволили взяти крейду і малювати все, що вони захочуть.
     НАЙБІЛЬШЕ МОЄ ЩАСТЯ - КАТЕРИНА РОМАНІВНА, ЯКА ЗАВЖДИ МЕНЕ ПІДТРИМУЄ!!!!! Неодноразово я чула її враження від дня, який минає. Її дуже дивували деякі учні, які до неї вчились не зовсім добре. Я бачу, як її полюбив 4-й клас, вона ледь в двері проходить, бо з обох боків її обіймають, діляться своїми секретами як дівчата, так і хлопці. Катя дає змогу отримувати гарні оцінки усім учням. Одного разу вона всім дала невелику самостійну і побачила, що в одного учня не виходить, підійшла, окремо тричі пояснила і ось воно диво...дитину ніби підмінили: хлопчик почав дуже-дуже старатися, хоча і не все в нього вдається.
     Були і не досить приємні сюрпризи: семестрові оцінки 7-А, хоча, як влучно підмітила Катерина Романівна, за п`ятибальною шкалою вони взагалі в мене відмінники)
     Тепер морально готуюсь до перших батьківських зборів.